Зимова дорога до життя: історія з Веселої Долини

Це реальна подія, яка сталася у степовому селі Весела Долина. Її можна уявити як сцену зі старого вестерну

Перенесімося в Томаківський край, у лютий 1964 року. Посеред безкраїх степів, поміж давніх поселень, тоді стояло невеличке село, що більше походило на хутір. Це було мальовниче місце: маленькі хати-мазанки з низькими віконцями під стріхами, поруч - охайні садочки з плодовими деревами. Тут проживало небагато родин, але й не так мало, щоб село здавалося пустельним. З димарів підіймався темний дим, який вітер раз по раз зривав і розвіював у ніч.

Усе навкруги було вкрите густим білим снігом: земля, хати, дерева - ніби весь світ застиг у тиші зими. За селом тягнулася глибока балка, де колись звели греблю - так з’явився ставок, що того лютневого морозного вечора змерз. По його берегах стояли старі дерева: тополі, ясени та дикі груші.

Зима видалася лютою - такою ж суворою, як і сама назва місяця. Була пізня ніч. Люди повечеряли й готувалися до відпочинку: хтось читав книгу, хтось підкидав дрова в піч, слухаючи, як ті тріскотять і швидко прогорають, а хтось уже дрімав.

Навколо села простягався лише степ і густі лісосмуги, що тяглися вздовж полів та грунтових доріг. Ті дороги розходилися в різні боки й вели до сусідніх сіл.

Серед місцевих жила родина Огури. Голова сім’ї - Іван Степанович, його дружина Анна Миколаївна та їхні два сини: Василь і В’ячеслав. Того вечора Анна, яка чекала на поповнення, відчула, що починаються пологи. Найближчим місцем, де приймали породіль, була Томаківка.

Дорогою до села Томаківка.

Іван Степанович запріг коней, посадив дружину у сані, укрив теплими ковдрами й помчав крізь заметіль до Томаківки. Малих синів залишили вдома, наказавши поводитися слухняно.

Дорога була важкою: в обличчя бив колючий вітер і холодний сніг. Попри те, що Іван знав місцевість, у шаленій хуртовині не було видно ані дороги, ані лісосмуг. Нарешті вони дісталися першого села - та виявилося, що це зовсім не Томаківка, а сусіднє село Мирове. Завірюха збила їх з маршруту.

Та Іван не здався. Він одразу розвернув коней і попрямував у вірному напрямку. Ще кілька кілометрів боротьби зі стихією - і вони таки дісталися до Томаківки.

Саме там, 9 лютого 1964 року, народилася двійня - хлопчик і дівчинка, яких назвали Іваном та Світланою. І саме від Світлани я й дізнався цю зворушливу історію.