Перейти до основного вмісту

АЛЬБОМ

Вперше, коли я побував на місцевості, де колись знаходилось село Весела Долина, переді мною розкинулося широке поле. Внизу був ставок, навколо якого росли старі дерева. Жодного натяку на те, що тут колись було село, не залишилось.

Про те, що тут існувало село, я дізнався від місцевого мешканця сусідньої Семенівки - Віктора Костянтиновича Омельницького. Підтвердженням цього стало й те, що на старих картах ця місцевість була позначена як село.

На той час у відкритих джерелах та навіть у Томаківському музеї не було жодної старої фотографії села Веселої Долини. Тоді почались пошуки людей - нащадків тих, хто жив у селі. Згодом вдалося знайти таких людей, які поділилися світлинами та спогадами про рідне село.

Кожна фотографія - це справжній скарб. Хоч село вже не існує, воно продовжує жити на цих старих світлинах та в наших спогадах.

Село Весела Долина, Сарана Володимир дід Королюк та дід Огура.
Світлина з архіву Віктора Сарана.

Проводи в армію Віктора Івановича Товстонога. 
Баяніст Василь Маланчук - з сусіднього села Петрівка.
Світлина з архіву Миколи Левандовського.

Зліва направо Степан Михайлович Дзябко, а поруч його - друг Леонід Немогущий.
Світлина із сімейного архіву Ірини Дзябко.

Схоже на проводи в армію.
Світлина з архіву Миколи Левандовського.

Михайло Васильович і Параска Олексіївна. 
Дідусь з бабусею Анатолія Щербяк.

Світлина з архіву Михайла Андрійовича Щербяк.

На фото діти з Веселої Долини: Леонід, Віктор, Миколай та Олександр 1967-1968р.
Світлина з особистого архіву Віктора Зубенко.

Молодь Веселої Долини, приблизно середина 50-х років.
Світлина з архіву Віктора Сарана.

Цю світлину зроблено на початку села Весела Долина зі сторони Борисівки.
Перша хата була родини Огури, а сусідня Огороднікових. На передньому плані брат Світлани Огури Іван за ним і сама Світлана та їх стариший брат Василь.
Світлина з архіву Світлани Огури.

Світлина з архіву Віктора Сарана.

Село Весела Долина.
Світлина з архіву Наталії Ізидорівни Копча.

По центру Анатолій Щербяк, зліва його сестра, справа брат.
Світлини з сімейного архіву Анатолія Щербяк.

В полі під час роботи. На фотографії - три покоління.
Світлина із сімейного архіву Ірини Дзябко.

-
Світлина з архіву Віктора Сарана.

З кіньми Михайло Васильович, раніше він їздив на бричці (бідка) до Томаківки за хлібом.
На світлині видно будівлю конюшні, поруч був тік. 
Світлина з сімейного архіву Анатолія Щербяк.

Ольга Сарана (Дзябко)  та  Ганя Зубенко (Щербяки).
Світлина з архіву Віктора Сарана.

В магазині.
Світлина з сімейного архіву Анатолія Щербяк.

Мешканці села.
Світлина з архіву Наталії Ізидорівни Копча.


Під час свят завжди звучала музика: грали на інструментах і співали пісень.
Світлина із сімейного архіву Ірини Дзябко.

Село Весела Долина. Зліва д. Вітя Ляшенко, справа д. Льоня Немогущий.

Передові доярки колгоспу "Ленінський Шлях" с. Весела Долина.
Світлина з архіву Миколи Левандовського.

На подвір'ї сватів.
Світлина з сімейного архіву Анатолія Щербяк.

Веселодолинівські бабусі на щоденному звіті.

Біля нової хати родини Щербяк.
Світлина з сімейного архіву Анатолія Щербяк.












Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Спогади Михайла Андрійовича Щербяка

Весела Долина: село, яке живе у пам’яті. За спогадами Михайла Андрійовича Щербяка, 1938 р. н. "У 1950 році наша сім’я переїхала до села Весела Долина. Поселили нас у хату, в якій навіть криші не було. Раніше там жила одна жінка, але її імені я вже не пам’ятаю. Нас було шестеро дітей і мама. Біля будинку росли сливи, груша, у самому селі були гарні сади - було дуже красиво. Та пізніше плодові дерева почали вирубувати, бо на кожну деревину наклали податок. У селі було 36 хат. Наша хата була не мала, а вулиця тягнулася з півдня на північ. У кожній хаті жила своя родина. Були конюшні, бетонні високі силосні ями - добротні. Коні тоді були робочі, потрібні в господарстві. Зліва направо. Щербяк Раїса (дружина брата Степана, діти Наталя і Катерина), Щербяк Любов , Щербяк Марія , Щербяк Михайло, Щербяк Степан (брат), Зубенко Анатолій (чоловік сестри Ганни) та Зубенко Ганна (сестра). Зліва направо діти: Катя Щербяк, Віктор Щербяк, Наталя Щербяк, Валентина та Віктор Зубенки. Фото приблизно 1...
Дописати коментар
Докладніше

Спогади Василя Лукіча Бабушкіна

Вісімдесятирічний старожил Василь Лукіч Бабушкін згадує, як у молоді роки разом із товаришами ходив на риболовлю до ставка в селі Весела Долина. Тоді добре клювали шаран, карась, білий і чорний бичок, а також тюлька. Над ставком росли величезні верби, тополі та груші. За словами Василя Лукіча, такого зеленого й красивого ставка не було більше ні в одному селі. Люди відпочивають біля ставка у с.Весела Долина. Світлину надіслала Nina Zholomus. В селі Весела Долина (яке ще називали Лохмачовою) розводили чимало риби, тому навіть хлопці з Привільного частенько приходили сюди ловити шаранчиків, а потім бігали до клубу. А ще Василь Лукіч пригадує, чому село Весела Долина називали також хутором Лохмачова. За його словами, колись тут жив один пан, дуже бородатий чоловік. Через це люди прозвали його Лохмачем. Коли він приїжджав до Борисівки, діти бігли за возом і вигукували: «Лохмач їде, цукерки розкидає!» Джерело: Корбут М. І., Село Весела Долина , 2025р.
Дописати коментар
Докладніше

Степові дороги до школи: спогади Світлани Огури

Ще не так давно наші бабусі та дідусі, які жили далеко від школи, добиралися туди пішки. Іноді добрі люди підвозили попутників кіньми або на автомобілі. Одна така історія мені стала відома від Світлани Огури, яка мешкала раніше у селі Весела Долина, якого вже немає. Світлана розповідає, що вони разом з братом Іваном до восьомогу класу ходили в школу самі. Іноді снігу було так багато, що коні не могли йти через глибокий сніг, особливо біля дубової посадки. Тоді ми з братом Іваном (Світлана й Іван - близнюки, 1964 р.н.) долали цей шлях самотужки. Відстані до школи для кожного були різні: кому треба було йти три кілометри, декому - п’ять, а Світлані Огурі - усі сім. Її сім’я мешкала на Томаківщині, нині Нікопольский район, село Весела Долина (на жаль теперішнім часом неіснуюче). У сім’ї Огури було четверо дітей: Василь, В’ячеслав та близнюки Іван і Світлана. Збираючись до школи, вони брали з собою підручники і невелику торбинку з їжею, яку їм заздалегідь приготувала мати, та вирушали в до...
Дописати коментар
Докладніше