БАЛКА КАМЛИКОВА

Звертає на себе увагу досить незвична назва балки — Камликова. Існує кілька версій походження цього слова.

1. "Камлик" — тюркське слово, яке пов'язують із релігією давніх тюрків, відомою в європейській літературі як шаманізм. У давньотюркській мові священика називали «кам», а «камлик» міг позначати місце, пов'язане з культами чи релігійними обрядами.

2. Інше можливе пояснення — географічне або побутове. У деяких сільських регіонах Кавказу, Закавказзя чи Криму слово «камлик» означає кам'янисте місце, ущелину, яр або пасовище, вкриті камінням (від слова «камінь»).

Перша документальна згадка про балку Камликову з'являється на карті Генерального межування Катеринославського повіту 1821 року. Враховуючи характер місцевості, друге пояснення назви виглядає більш вірогідним, оскільки йдеться саме про яр — балку. Крім того, за кілька кілометрів від цього місця, біля річки Топила, можна знайти кам'яні виходи граніту, про які свого часу писав відомий геолог Валеріан Домгер.

Балка Камликова.
Карта 1821р.

У нашому регіоні тюркізми зустрічаються досить часто, що пояснюється історичною присутністю тюркомовного населення, зокрема кримських татар, які мешкали на лівому березі Дніпра. Як приклад тюркізму можна навести назву сусіднього села Томаківка та однойменної річки. До тюркського шару лексики належать також слова, пов'язані з козацькою історією: атаман, жупан, ногайка та інші. У повсякденному житті в селах нерідко вживаються тюркізми: саман, тин, хата, сарай, чердак. І це лише мала частина слів, що потрапили до нашої солов'їної мови з тюркських джерел.

У балці Камликовій росте досить старовинний байрачний ліс, який хаотично розташований у низині. Сьогодні такі ліси трапляються рідко, здебільшого через вирубку на дрова. Згадується відоме прислів'я: «Де байрак, там і козак».

У байрачному лісі в балці Камликовій.

Цікаво, що слово «байрак», як і назва «балка Камликова», має тюркське походження. У сучасних тюркських мовах існують слова bayrak, bairaq, bayraq, що означають «прапор», «знак» або «стяг». Це слово походить від старотюркського bairaq, що значить «знак», «відмітка», або «те, що вирізняється».

Приблизно з XVII–XVIII століття, коли козаки сусідили з тюркомовними народами — татарами і ногайцями, слово «байрак» набуло нового значення. Так почали називати ліс у долині, яру або низині, тобто балку, вкриту деревами.

Старе дерево.

Якщо пройтися долиною балки, можна помітити каміння та уламки цегли на землі. Можливо, колись із цих матеріалів були збудовані фундаменти та стіни сільських хат чи господарських будівель, і тепер можна тільки здогадуватись, як це було. Дивлячись на цю картину, розумієш: тут колись жили люди — працювали, раділи, сумували… А нині від того життя залишилися тільки мовчазне каміння та дерева.

Джерело: Корбут М. І., Село Весела Долина, 2025р.