Перейти до основного вмісту

Спогади Анатолія Леонідовича Бойка

За спогадами Анатолія Леонідовича Бойка, одного з останніх мешканців села Весела Долина, який дожив тут до 1980-х років: «У селі було приблизно 40 будинків. Серед хат були, як старі глиняні хати мазанки, так і більш сучасні з цегли. У Веселій Долині був свій магазин, початкова школа та дитячий садок. Школа для старшекласників була у сусідньому селі Сергіївка або Кам’яна Долина, куди діти ходили пішки або їх підвозили по бездоріжжю.

У селі знаходилась своя кузня і плотня, де ліс використовували на сільські нужди. Була також й тракторна бригада №6 і поліводчіська. Тоді все висажували та сапали вручну. Колхоз називався Ленінський шлях, люди були працевлаштовані. Була ферма до 100 корів, там і молодняк вирощували. Конюшня була до 30 коней, серед них був один відомий на всю округу, кінь на прізвисько «Понеділок». На цьому коні Степан Михайлович Дзябко брав участь в перегонах у Томаківці і Дніпрі та займав призові місця». 

Степан Михайлович Дзябко.
Світлина із сімейного архіву Ірини Дзябко, доньки Степана Михайловича.

Згодом вдалось поспілкуватись з донькою Степана Михайловича - Іриною, яка надала світлину свого батька верхи на коні і підтвердила, що він починав свій трудовий шлях з іподрому та дуже любив коней.

Джерело: Корбут М. І., Село Весела Долина, 2025р.

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Спогади Анатолія Щербяк

«Село Весела Долина було дуже гарним. Хати в основному були глиняні хати мазанки, але були й нові цегляні будинки із червоної цегли. Таких новозбудованих будинків було чотири. У селі було дві вулиці. Біля будинків зазвичай росли акації. Городи мешканців виходили в бік ставка.  У селі був свій магазин, клуб та яслі. Ще був трудовий табір, куди привозило школярів із Томаківської школи, яким було років по п’ятнадцять, жили вони в місцевому клубі. Це були 1974 - 1975рр.  Родина Щербяк біля старої хати, що була неподалік ставка. Світлина з сімейного архіву Анатолія Щербяк. Ставок був красивий, навколо нього росли тополі та груші. Очерета тоді не було, як зараз. Тут можна було зловити невеличких карасиків. Водилися навіть ондатри. З іншою сторони ставка знаходився старий колодязь «Журавель». В основному з нього напували корів. Ще пам’ятаю, як колись тато їхав на мотоциклі та зустрів на своєму шляху кабаниху з виводком, які перебігали дорогу. По яру в бік с.Борисівка було ...
Дописати коментар
Докладніше

Спогади Михайла Андрійовича Щербяка

Весела Долина: село, яке живе у пам’яті. За спогадами Михайла Андрійовича Щербяка, 1938 р. н. "У 1950 році наша сім’я переїхала до села Весела Долина. Поселили нас у хату, в якій навіть криші не було. Раніше там жила одна жінка, але її імені я вже не пам’ятаю. Нас було шестеро дітей і мама. Біля будинку росли сливи, груша, у самому селі були гарні сади - було дуже красиво. Та пізніше плодові дерева почали вирубувати, бо на кожну деревину наклали податок. У селі було 36 хат. Наша хата була не мала, а вулиця тягнулася з півдня на північ. У кожній хаті жила своя родина. Були конюшні, бетонні високі силосні ями - добротні. Коні тоді були робочі, потрібні в господарстві. Зліва направо. Щербяк Раїса (дружина брата Степана, діти Наталя і Катерина), Щербяк Любов , Щербяк Марія , Щербяк Михайло, Щербяк Степан (брат), Зубенко Анатолій (чоловік сестри Ганни) та Зубенко Ганна (сестра). Зліва направо діти: Катя Щербяк, Віктор Щербяк, Наталя Щербяк, Валентина та Віктор Зубенки. Фото приблизно 1...
Дописати коментар
Докладніше

Спогади Василя Лукіча Бабушкіна

Вісімдесятирічний старожил Василь Лукіч Бабушкін згадує, як у молоді роки разом із товаришами ходив на риболовлю до ставка в селі Весела Долина. Тоді добре клювали шаран, карась, білий і чорний бичок, а також тюлька. Над ставком росли величезні верби, тополі та груші. За словами Василя Лукіча, такого зеленого й красивого ставка не було більше ні в одному селі. Люди відпочивають біля ставка у с.Весела Долина. Світлину надіслала Nina Zholomus. В селі Весела Долина (яке ще називали Лохмачовою) розводили чимало риби, тому навіть хлопці з Привільного частенько приходили сюди ловити шаранчиків, а потім бігали до клубу. А ще Василь Лукіч пригадує, чому село Весела Долина називали також хутором Лохмачова. За його словами, колись тут жив один пан, дуже бородатий чоловік. Через це люди прозвали його Лохмачем. Коли він приїжджав до Борисівки, діти бігли за возом і вигукували: «Лохмач їде, цукерки розкидає!» Джерело: Корбут М. І., Село Весела Долина , 2025р.
Дописати коментар
Докладніше